Художня культура

Головні завдання курсу "Художня культура"

1. Збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, формування культури почуттів, пробудження особистісно-позитивного ставлення до мистецьких цінностей.

2. Опанування учнями художньо-практичними вміннями та навичками, формування комплексу художніх компетенцій, які забезпечують здатність куреватися набутими знаннями та вміннями у самостійній діяльності, у процесі самоосвіти.

3. Розуміння учнями зв'язків мистецтва з природним, соціальним і культурним середовищем життєдіяльності людини, усвідомлення власної причетності до художніх традицій свого народу з одночасним розумінням особливості інших національних картин світу.

4. Виховання культури міжнаціонального спілкування через вивчення художніх традицій народів різних країн.  

Обов'язки вчителя художньої культури

Учитель повинен:

1. Створювати умови для передачі аури творів мистецтв та позитивної енергії учням.

2. Розвивати в учнів почуття успіху від власних досягнень, впевненості в спроможності самостійно вирішувати художні завдання.

3. Вчити співпереживати та інтерпретувати, прилучатися до вітчизняних і загальнолюдських цінностей, самовизначатися у світі культури, удосконалювати свій художній світ.

Якою інформацією повинен володіти вчитель художньої культури?

1. Знати вимоги державних документів про освіту.

2. Сучасними інноваційними процесами і технологіями в галузі освіти.

3. Сучасними вітчизняними та зарубіжними науково-педагогічними вимогами до художньо-естетичного розвитку школярів.

4. Психологічними закономірностями загального і художнього розвитку учнів.

5. Базовими та варіативними навчальними програмами з мистецтва для загальноосвітніх закладів.

6. Методикою проведення уроків з предмету "Художня культура".

7. Знати особливості інноваційних педагогічних технологій (інтерактивних, проектних та ін.) порівняно з традиційним навчанням.

8. Розуміти специфіку організації самонавчання в галузі мистецтва та специфіку організації позаурочної, гурткової та клубної роботи.

Які вміння повинні бути у вчителя художньої культури?

Вчитель повинен вміти:

1. Проводити уроки з предмету "Художня культура" з учнями старших класів та дотримуватися вимог навчальних програм.

2. Впроваджувати інноваційні технології викладання мистецтва.

3. Застосовувати сучасні аудіовізуальні засоби, засоби мас медіа.

4. Діагностувати художньо-естетичний розвиток учнів за критеріями оцінювання освітніх результатів.

5. Добирати художні твори для проведення уроків (музичні, образотворчі, візуальні).

6. Самостійно працювати із сучасною психолого-педагогічною літературою та мистецькими матеріалами (слайди, фонохрестоматії, відео) та організувати позаурочну діяльність учнів з художньої культури.

Що потрібно готувати до кожного уроку

1. Технічне забезпечення уроку (для прослуховування музики, демонстрації відео, перегляду слайдів, комп'ютерних презентацій та проектів).

2. Додаткову літературу (інформаційні джерела, довідники, літературні твори, періодичні видання, енциклопедії).

3. Роздатковий матеріал.

4. Наочні матеріали (портрети, репродукції, художній вернісаж із дитячих робіт, схеми (комп'ютерні), таблиці, виставку робіт декоративно-ужиткового мистецтва та ін.).

Документація вчителя

Календарно-тематичне планування.

Поурочні плани роботи.

Аналіз рівня навчальних досягнень учнів.

Діагностика художньо-естетичного розвитку учнів 9-11 класів та аналітичний самоконтроль.

План позаурочної виховної роботи з художньої культури.

Наочні матеріали: схеми, плакати, мультимедійні презентації, репродукції картин, споруд, скульптур, портрети видатних діячів, відеотека, фонохрестоматія.

Роздаткові матеріали:

 - тести до тематичного оцінювання (різнорівневі),

 - тести та питання до індивідуального письмового опитування,

 - питання до самостійних робіт, семінарів-практикумів, конференцій,

 - картки із схемами, таблицями,

 - опорні конспекти,

- уривки художніх творів,

- поезій,

- історичних подій тощо.

Сценарії виховних закладів, плани-конспекти відкритих уроків.

Матеріали узагальненого досвіду роботи.

Мої матеріали до уроків художньої культури, розроблені у творчій групі учителів художньої культури

Полтавщина кінематографічна

КАЛАШНИКІВСЬКИЙ  НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС

ТВОРЧО-ДОСЛІДНИЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ «ПЛОМІНЬ»

СЕКЦІЯ «МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО»

Засідання на тему

«Полтавщина кінематографічна»

Керівник   К.І.Ночовна

2016

Тема засідання. Полтавщина кінематографічна.

Мета: продовжити ознайомлення учнів із мистецькими досягненнями Полтавщини, найвагомішими успіхами полтавців у кінематографі. Розповісти про населені пункти, де відбувалися зйомки художніх фільмів. Виховувати риси патріотизму, естетичний смак. Розширювати мистецький словниковий запас.

Форма проведення: круглий стіл.

Обладнання: комп’ютер, мультимедійний проектор, уривки з кінофільмів, карта «Мистецька Полтавщина», фото відомих майстрів кіно.

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Лірична  п’ятихвилинка . Читання уривків з поезій М.Бойко

Учениця

Iз сивини столiть ти поставала,
Вiнок легенд у коси заплела...
I гордо нарекли тебе ПОЛТАВА,
Пасує мудрiсть до твого чола.
Козацький полк в походи проводжала,
Сини свiй отчий боронили край.
Полтаво, ти їх подвиг оспiвала
В подобi нiжнiй юної Чурай.

Учениця
Падiнь i злетiв знала ти чимало,
Ти воскресала, як весняний квiт.
Над Ворсклою живе моя Полтава
Благословеннi тисячу сто лiт!
То Котляревський, Лисенко, Мазепа,
Закарбували в вiчностi iм`я,

Твоє, Полтаво, нiжна квiтко степу,
Ти їх натхнення, їх Свята земля...

Учениця

Моя Полтаво, ти благословенна!

З твоїх джерел натхнення спраглі п'ють,

Добра й любові сходять мудрі зерна...

Твоїх дітей у світі впізнають.

Народе мій, ти обирав бентежних,

Серця яких впокорені меті –

І підкорялась обраним безмежність

Та істини – одвічні і прості...

Учениця

Оспівана земля ця стоголосо,

В моїм краю душа співа пісні!

І проростуть нові і сильні зерна,

Що кинула їх Генія рука;

Моя Полтаво, ти благословенна

Минулим і майбутнім у віках...

2. Вступне слово учителя.

Полтавська земля багата талантами. Зараз, мабуть, важко знайти людину, яка б не погодилася з цим твердженням. Ми з вами ознайомилися із творчістю багатьох митців, що народилися, жили і плідно працювали на Полтавщині. Це представники народного мистецтва,літератури, музики, образотворчого мистецтва. Не обділена полтавська земля і геніями сцени та кіно.

Слайд 1

Сьогодні ми поговоримо про Полтавщину кінематографічну. Так. Цей вид мистецтва розвивася на Полтавщині і представлений в українському та світовому кіно.

Слайд 2

Ото ж приступимо до розгляду тему та продовжимо віртуально подорожувати мистецькою Полтавщиною, зробимо зупинки, щоб відмітити пам’ятні місця, пов’язані з кіномистецтвом. 

Слайд 3

«Видно шляхи полтавськії»…Так колись сказав І.П.Котляревський, який стояв біля витоків професійного театрального мистецтва у Полтаві. Саме його діяльність закладала підвалини для розвитку і кіномистецтва. Даний слайд представляє відомих діячів кіно, діяльність яких тісно пов’язана з Полтавщиною.

Слайд 4

Повідомлення учениці про велику актрису Віру Холодну.

Віра Холодна – королева німого кіно. Актриса справляла приголомшливе враження — темні кучері, величезні й сумні сірі очі, густі й довгі вії, чарівна усмішка, аристократичний профіль, загадкова жіночність — чи не головні риси української красуні? 

         Слайд 5

Віра Холодна народилася 9 серпня 1893 року в Полтаві.

Батько майбутньої актриси Василь Андрійович Левченко був дуже освіченою людиною, закінчив Московський університет, працював викладачем в полтавській гімназії.

 Мати, Катерина Сергіївна, навчалася в Олександро-Маріїнському інституті шляхетних дівчат в Москві, де і жила до шлюбу.

 Молоде подружжя, не бажаючи ні від кого залежати, переїхало на батьківщину чоловіка в Полтаву, де й народилася Вірочка. Жили скромно.

Через два роки помер батько Катерини Сергіївни, і її мати попросила родину Левченків переїхати до неї в Москву.

         Слайд 6

Про творчий доробок актриси.

 Сьогодні важко сказати, у скількох фільмах знялася Віра Холодна, називають цифри від 40 до 80.

До нашого часу збереглося лише п’ять: “Діти століття”, “Міражі”, “Життя за життя”, “Мовчи, смутку, мовчи”, “Останнє танго” (в уривках) і дві хроніки.
Серед кращих фільмів за участю зірки називають “Біля каміна” (за мотивами популярного романсу “Забудь про камін, в нім погасли вогні”), “Життя за життя” (уперше в Росії було запроваджено попередній запис на квитки).

 Актриса знялася у фільмі “Циганка Аза” за п’єсою М. Старицького.

         Слайд 7

Розповідь учителя.

Одним з провідних кіноакторів 30-40 років був наш земляк, уродженець м. Кобеляки Степан Йосипович Шкурат (1885-1973).Степан Йосипович Шкурат – заслужений артист РРФСР (1935), народний артист УРСР (1971) народився 8 січня 1886 року в с. Кобиляки, нині місто Кобеляки Полтавської області. Сценічну діяльність розпочав 1905 року на сцені Народного будинку в Кобеляках. 1910 року разом із сім'єю переїхав у Ромни. Працюючи пічником, брав участь у аматорському театрі. 1913 року місцева газета «Ромен» писала: «У другому громадському зібранні відбувся малоруський спектакль. Йшла драма з малоруського життя «Бурлака» І. Карпенка-Карого. П’єса була зіграна досить жваво. Особливо гарний був Бурлака – п. Шкурат.» Степан Йосипович грав у виставах «Маруся Богуславка» М.Старицького, «Мартин Боруля», «Суєта», «Сава Чалий», «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського та ін. В нашому місті, далекого 1918 року сталася щаслива зустріч Степана Шкурата із уже відомим на той час молодим земляком-скульптором Іваном Кавалерідзе. Спільна робота на будівництві пам’ятника Т.Г. Шевченку зблизила двох талановитих людей і відкрила одному з них – С.Й. Шкурату безкраї обрії справжнього мистецтва

 Він знімався в кінофільмах І.П.Кавалерідзе"Злива", "Перекоп", "Штурмові ночі", "Коліївщина","Наталка-Полтавка", "Запорожець за Дунаєм", "Повія". Творча співдружність єднала нашого земляка з видатним кінорежисером О.П.Довженком, у фільмах якого він створив яскраві образи Панаса.

Слайд 8

Повідомлення учня про О.П.Довженка

Полтавщина  стала благодатною землею для генія українського кінематографа О.П.Довженка. Особливо його надихали на творчість Яреськи, що в Шишацькому районі.

В історії української культури село Яреськи посідає особливе місце. Шукаючи натуру до фільму «Звенигора», ці місця показав режисеру Олександру Довженку художник Василь Кричевський. Довженко не раз приїздив сюди між постановками і не раз стояв над урвищем перед цим краєвидом, що, на жаль, не увійшов до жодного його фільму.     

Слайд 9

О.Довженко знімав у Яреськах.

У рейтингу світової кіноскарбниці у сотні кращих кінофільмів усіх часів і народів третє місце гідно посідає фільм видатного українського кінорежисера Олександра Довженка "Земля", який повністю був відзнятий 1929 року у селі Яреськи Шишацького району.

 Тут же Олександр Петрович знімав епізоди до фільму "Іван" (1932 рік) та стрічку "Щорс" (1937 р).

   Слайд 10

Улюблені образи.

Існує легенда, що Довженко сам надихався тут і любив бувати на самоті. Можливо, він хотів залишити цю дивовижну красу і тишу в її первозданному природньому стані лише для натхнення і відпочинку. Проте дух тутешньої природи пронизує усі його фільми. Яреськи не раз називали «штабом української кінематографії», зокрема і через власну залізничну станцію. А у 1983 році режисер Юрій Ткаченко знімав тут «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Слайд 11

Олександр Довженко дуже любив Полтавщину, особливо — село Яреськи.  Він навіть просив, щоб на його могилі була хоч пригорща землі з Яресьок...

На цьому слайді фото геніального режисера, зроблено в Яреськах під час зйомок. Нині тут зведено пам’ятник в честь О.Довженка та його роботи на Шишацькій землі.

Кінематографічний калейдоскоп. Розповідь учителя.

Слайд 12

Фільм «Перший парубок»

Не обминув своєю увагою нашу землю і геніальний кінорежисер Сергій Параджанов. На Київській кіностудії ім. Довженка у 1958 році він розпочав зйомки відомого фільму «Перший парубок». До речі, авторами  сценарію  були полтавські письменники  - Петро Лубенський та Віктор Безорудько.  Зйомки також відбувалися і в Лубнах.

Слайд 13

Клара Лучко

Особливо пишаються полтавці прекрасною актрисою та людиною Кларою Лучко.  

Клара Степанівна Лучко народилася 1 липня 1925 року в селі Чутове на Полтав­щині.У 1928 р. сім'я переїжджає до Полта­ви. Тут займається у драмгуртку разом із Юрієм Тимошенком .

Закічила Всесоюзний державний інституту кінематографії  в Москві.

Славу та визнання принесли фільми:«Кубанські козаки», «Велика родина», «Дванадцята ніч», «Циган».

Про своє життя Клара Лучко написала автобіографію «Чи винна я?».

Слайд 14

До вашої уваги фото актриси різних періодів життя та творчості.

Слайд 15

«Королева бензоколонки»

Художній комедійний фільм виробництва кіностудії імені О.Довженка в 1962. Фільм знімався на справжній автозаправці, що й нині функціонує у місті Пирятин на трасі Київ-Харків. 16липня 1961 на Київській кіностудії ім. О.Довженка розпочалися кінопроби акторів на виконання ролей у фільмі. А улюбленицею глядачів слала Надія Румянцева. Автором сценарію був полтавський письменник  Петро Лубенський.

Слайд 16

Такий вигляд мала бензоколонка в Пирятині 1962року.

Слайд 17

А такою вона є зараз.

Слайд 18

«Весілля в Малинівці»

Хто не захоплювався шедевром комедійного кінематографу – стрічкою «Весілля в Малинівці»! Це радянська музична комедія (1967) екранізація однойменної оперети Бориса Александрова, увійшла до золотого надбання радянського кінематографу. Фільм  відображає театралізовану радянську інтерпретацію типового села епохи боротьби за "народне визволення" і радянську владу у 1917–1923 рр. на півдні України і Наддніпрянщині, відбиває типову для даного регіону архітектуру, театралізовану радянську інтерпретацію побуту, одягу, народніх пісень, манер та звичаїв.Зйомки проводилися в селах Хорошки і Мацьківці Лубенського району.

Слайд 19

Портрети. Юрій Тимошенко

Народний артист України. Артист розмовного жанру.

Уславився в гумористичному дуеті Штепсель та Тарапунька.

Народився в Полтаві.

Слайд 20

Портрети. Володимир Волков

Володимир Васильович Волков- актор Київської кіностудії ім.Довженка з 1956 року. Народився в місті Хорол.

Слайд 21

Портрети. Жанна Прохоренко

Народилась у Полтаві 11 травня 1940 р. 1941 року на фронті загинув її батько, Трохим Прохоренко. Після війни родина переїхала у Ленінград, де вона закінчила школу. 

Коли згадуємо про зйомки на Полтавщині славнозвісної стрічки “Соняшники”, говоримо переважно про знамениту італійську кіноактрису Софі Лорен, яка зіграла головну роль, але призабули, що там знімалася й наша вітчизняна кінозірка, землячка Жанна Прохоренко. Кінокритики схвально відгукувалися про її роботу.

Слайд 22

Кінофільм «Пропала грамота»

Чудовий фільм режисера Б.Івченка за участю Івана Миколайчука. Розповідає про пригоди козака Василя. Має  філософський підтекст. Знятий фільм за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя. Зйомки фільму відбувалися уКрасногорівці на Полтавщині.

Слайд 23

Полтавські краєвиди

Слайд 24

Тема Голодомору на екрані

Фільм українського кінорежисера Олеся Янчука «Голод-33», в основу якого покладено повість уродженця Полтавщини Василя Барки «Жовтий князь», частково був відзнятий в селі Худоліївка Семенівського району Полтавської області.

Слайд 25

Повідомлення учня

Полтавщина в іноземних фільмах.

Не оминули увагою наші краї й іноземні кіномитці: зйомки мальовничих сцен радянсько-італійського фільму відомого режисера Вітторіо Де Сіка «Соняшники» 1970 року із Софі Лорен та Марчелло Мастрояні проходили в селі Чернечий Яр Диканського району.

Слайд 26

Софі Лорен та Марчелло Мастрояні.

Слайд 27

Полтавщина в іноземних фільмах

Воєнна драма 1964 року «Вони йшли на Схід» радянсько-італійського виробництва з Пітером Фальком, відомим нам більше як лейтенант Коломбо, теж частково знімалася на Полтавщині.

Слайд 28

Тарас Бибич – майстер сучасного кінематографа

Серед відомих митців екранного мистецтва сучасності, яких подарувала   світу   Полтавщина,   варто   згадати   Тараса Бибича.

Молодий актор народився в 1973 році в Полтаві. Після закінчення філологічного факультетуПолтавського педагогічного інституту деякий час Тарас працював у школі. Пізніше переїхав до Санкт-Петербургу, де закінчив Академію Театрального Мистецтва. Зараз Тарас Бибич грає в Російському Державному Драматичному Театрі "Притулок Комедіанта" та активно знімається в кіно.

Слайд 29

Дякуємо за увагу.

Підведення підсумків заняття.

Висловлення вражень учасників засідання.

Домашнє завдання.

Переглянути названі фільми ( за бажанням).

Підготувати відгуки про них.

Українське кіномистецтво

ВІДДІЛ ОСВІТИ ПОЛТАВСЬКОЇ РАЙОННОЇ

ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

КАЛАШНИКІВСЬКИЙ  НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС

Урок  художньої культури

в 10 класі на тему

«Український кінематограф. Ігрове кіно. Світове значення творчості О.Довженка. «Поетичне кіно»

Учитель    К.І.Ночовна

2016

Слайд 1

Тема уроку. Український кінематограф. Ігрове кіно. Світове значення творчості О.Довженка. «Поетичне кіно».

Слайд 2

Мета уроку:

•      Ознайомлення з історією розвитку ігрового українського кінематографа, біографією та творчістю видатних діячів кіно — О. Довженка, І. Миколайчука та Л. Бикова; розвиток зацікавленості культурною спадщиною українського кінематографа, аналітичних та творчих здібності, вміння висловлювати свою думку, образне мислення, уяву, фантазію;

•      Виховання поваги до українського кіномистецтва та його діячів, захоплення їхньою діяльністю та бажання долучатися до джерел рідної культури.

Слайд 3

         Тип уроку: урок-лекція.

Міжпредметні зв’язки: історія, література.

Обладнання: комп’ютер, мультимедійні презентації, добірка літературних творів І.Франка, М.Коцюбинського, М.Старицького, О.Довженка.

 «Кожна перемога українського кіно – це приголомшлива

історія, але це перемога не індустрії, а конкретної людини»

Олесь Санін, український кінорежисер, актор.

Лекція учителя

Що ми знаємо про українське кіно? Насправді це питання нелегке. Адже українському кіно вже понад сто років! До 40-х рр. XX ст. Україна входила    до авангарду світового кінематографа за кількістю відзнятих стрічок.

Слайд  4

Словникар

Перш, ніж продовжимо розглядати тему, зупинимося на дефініціях.

Кіномистецтво – вид сучасного зображувального мистецтва, твори якого створюються за допомогою рухливих зображень.

Кінематограф (грец. Kinema – рух; graf – писати) – галузь людської діяльності, яка полягає у створенні зображення в русі.

Художнє, або ігрове кіно — вид кіномистецтва, що зображує дійсність в образах, створених об'єднаними зусиллями сценариста, режисера, оператора, акторів та митців багатьох інших кінопрофесій.

Кіноіндустрія – галузь економіки, яка створює кінопродукцію, кінотехніку, що забезпечує процеси створення фільмів, проектну техніку, підготовкою акторських кадрів.

Слайд  5

Йосип Тимченко та Альфред Федецький – «батьки» українського кінематографу

Усі добре знають першовідкривачів кінозйомки, французів – Братів Люм’єрів. Та чи знаєте ви, що першими зробили кінозйомку в Україні? Ще в 1893 р., в Одесі, головний механік Новоросійського університету

Й. Тимченко придумав і сконструював прототип сучасної кінокамери та кінопроектор.

Слайд  6

Й.Тимченко та А.Федецький – «батьки» українського кінематографу

ü До 40-х рр. XX ст. Україна входила    до авангарду світового кінематографа за кількістю відзнятих стрічок. Українці були піонерами й у винайденні кінознімального апарата.

ü Ще в 1893 р., в Одесі, головний механік Новоросійського університету Й. Тимченко придумав і сконструював прототип сучасної кінокамери та кінопроектор. Того ж року він здійснив першу в світі кінозйомку - зафільмував вершників   і метальників спису.

ü 1893р. ці дві стрічки демонструвалися в готелі «Франція» (Одеса), а на початку наступного року в Москві показали апарат (там він і зберігається донині у фондах Політехнічного музею).

ü У вересні 1896 р., в Харкові, фотограф А. Федецький відзняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні - майже рік-у-рік із першим пубілічним кіносеансом братів Люм'єрів у Парижі  Федецький влаштував кіносеанс у Харківському оперному театрі.       

Слайд  7

Перші художні фільми

Перші режисери українських кінострічок початку 20 ст. віддавали перевагу екранізації популярних українських вистав, таких як «Наталка Полтавка». «Москаль – чарівник» . У той час мали місце спроби створення фільмів на історичну тематику, наприклад, «Богдан Хмельницький» за п’єсою М. Старицького. У фільмах брали участь відомі артисти укр. театрів – корифеї української сцени: Марія Заньковецька, Микола Садовський та інші

Постановками практично всіх «кіномовних картин» в Україні були театральні режисери або актори. Вони переносили на екран добре відомі театральні епізоди майже так, як вони гралися на сцені. Завдяки участі в кінопостановках українських театральних акторів, режисерів і художників-декораторів, вдалося наблизити кінематограф до виразності українського театру, який був на підйомі всупереч чорносотенній реакції уряду після поразки революції 1905 року. Однак театральний підхід не завжди давав свої результати. Кінематографічна постановка вимагала іншого підходу. Проте пропагування українських творів мовою оригіналу було явищем прогресивним. З ім`ям одного з найбільших майстрів української сцени, режисера й актора М. К. Садовського пов`язані зйомки перших ігрових фільмів у 1910-1911 роках в Києві та Катеринославі.

Слайд  8

Віра Холодна – королева німого кіно

З дореволюційним кіно в Україні пов'язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка багато знімалася в Одесі, а народилася в Полтаві. Своєю неперевершеною грою акторка чарувала і захоплювала всіх, хто бачив її на екранах німого кіно у фільмах “Міраж”, “Останнє танго”, “Життя за життя”. “Королевою екрану” назвав її відомий естрадний співак і кіноартист Олександр Вертинський. Незважаючи на банальний зміст більшості фільмів, її гра відзначалася багатством обдарованої натури.

Слайд  9

Всеукраїнське фотокіноуправління ВУФКУ (1922-1929)

У 1922 р. було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління. На Одеській кінофабриці відбувалися знімання багатьох фільмів, що ставили московські кінорежисери. Так, у 1925 р. на екрани країни вийшов кінофільм С. Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін», який став одним із 10 кращих фільмів світового кінематографа та візитівкою Одеси. А вже у 1928 р. було уведено в дію Київську кінофабрику (майбутня кіностудія ім. О. Довженка), яка на той час стала однією з найбільших і найсучасніших у світі.

ü Період одержавлення кіно.

ü Реконструкція Одеської і Ялтинської кінофабрик.

ü 1928 року введено в дію Київську кінофабрику. 

ü Розпочинає творити О.Довженко.

Слайд  10

Модерністська течія

Наприкінці 1920-х pp. в українському кінематографі дедалі гучніше почала заявляти про себе нова модерністська течія, що сформувалася у співпраці режисера JI. Курбаса з письменниками М. Йогансеном та Ю. Яновським. Неторовані шляхи долав у кіно самобутній режисер і сценарист, відомий скульптор І. Кавалерідзе («Прометей», «Запорожець за Дунаєм»). Зокрема, у цей період постає «крупним планом» творча особистість Олександра Довженка, яка стає доленосною для українського кіно.

Слайд  11

Внесок О.Довженка у становлення українського кіно

«Слов'янський кінематограф дав світові лише одного режисе­ра - Олександра Довженка», - так свого часу оцінив кінематогра­фічну творчість нашого геніального співвітчизника великий Чарлі Чаплін.

Олександр Довженко (1894-1956) - унікальна постать в історії України, письменник, кінорежисер, художник і громад­ський діяч. Доля наділила його щедрим талантом, любов'ю до України, її народу, батьків, природи, творчості, літератури, кіно, живопису.

    Олександр Петрович Довженко  народився у простій селянській хаті, у багатодітній родині, 10 вересня 1894 року, коли гілля в садах вгиналося від плодів, а вуличками важко скрипіли вози з достиглим збіжжям.

   Серед мудрих, працьовитих, простих, добрих людей виростав Сашко. Його мати любила все гарно і невтомно прикрашати землю своїми руками : «Нічого в світі я так не любила, як саджати що – небудь у землю, щоб проізростало. Коли саме вилізає із землі всяка рослиночка, ото мені радість», - любила приказувати вона. А з батька  Сашкового «можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених і сіячів – він годився на все».

   Уже більше 100 років привітно біліє крізь кучеряві віти селянська хатина, де на подвір’ї в оточенні ніжних троянд і святкових соняшників зустрічає відвідувачів скульптура юного Сашка. Здається, щойно вийшов він із батьківського дому і вирушив у великий світ мистецтва.

   Стежина О. Довженка до кіномистецтва була довгою. Де тільки не побував і чого тільки не перепробував, аж поки не знайшов себе, нарешті, в кіно..

   1926 рік стає переломним у творчій долі О. Довженка. Доля посилає його до Одеси, яка в ті роки була колискою українського кіномистецтва, що тільки – но народжувалося. Юрій Яновський, головний редактор, у своїй новелі напише так: «Довженко знайшов те, чого він шукав… він знайшов полотно, на якому постаті та образи, покладені пензлем, рухаються, живуть , ненавидять і кохають. Його прямування довело його до правдивих шляхів і до живих образів».

   Уже в 1926 році Довженко створив за своїми сценаріями перші фільми: «Вася – реформатор», «Ягідка кохання». А от наступна стрічка «Сумка дипкур’єра» (1927 р. ) засвідчила неабиякі мистецькі здібності режисера.

У 1928 році з’явилася «Звенигора», яка принесла Довженкові славу і визнання. Цей фільм і породив, власне, українське поетичне кіномистецтво.

   Світову славу О. Довженку приніс його останній німий фільм «Земля» (1930 р.),який було названо у 1958 р. на підсумковому кінофестивалі Всесвітньої виставки в Брюсселі найкращим  серед 12   фільмів «усіх часів і народів» . У цей час він одружується з акторкою, режисером його майбутніх стрічок Юлією Солнцевою. До речі, головну жіночу роль Наталки у фільмі «Земля» зіграла Ю. Солнцева. З великим зусиллям він створює свій перший звуковий фільм «Іван» у 1932 році.

   З 1933 року починаються складні часи в житті митця. Хвиля масових репресій – і Довженко їде до Москви. Але й тут не знайшов він спокою для душі, лише непевність, розгубленість. Він  вирушає  на Далекий Схід – наслідком подорожі стає фільм«Аероград» 1935 року.

   З початком війни добровольцем іде на фронт. Реалізуватися як кінорежисер не може, тому багато пише. У 1943 р. Довженко завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив друкувати і ставити за нею фільм. Страшний удар для митця!  Але «мовчки впасти і вмерти» він не хотів. Натомість створює «Повість полум’яних літ», яку 1961 року екранізує   Ю.Солнцева.

   Завершальним акордом літературної творчості, його лебединою піснею стала «Поема про море». Це був би черговий фільм митця. У 1958 році

Ю. Солнцева його завершить, а у 1959 р. О. Довженку буде посмертно присуджена Ленінська премія.

Ім'я кінорежисера О. Довженка відоме всьому світові.  Його роботи нерівнозначні за художнім втіленням, та водночас грандіозні за масштабом авторського задуму. Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О. Довженка «Звенигора» (1928 р.), «Арсенал» (1929 р.), «Земля» (1930 р.). Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня. Якось митець сказав: «Мої картини подібні до яблунь - добре потрясеш - набереш 500 яблук, погано - упаде штук 10».

Слайд  12

Художній фільм «Земля»

1929 році Довженко знімає свій геніальний твір «Земля», гімн праці на землі, хліборобству та людині, яка працює на землі, є частиною космічного ритму буття. Довженко першим у світовому кіно виразив світогляд, якісно відмінний від досі зображуваного. Це світогляд нації хліборобської, в якої спокійна гідність зумовлена її способом життя. Середовище і люди — єдине і нероздільне, а їхній спосіб життя є споконвічним, світогляд непохитним.

Слайд  13

«Україна в огні»

Кіноповість «Україна в огні» - чесна, неприхована правда про перший період Великої Вітчизняної війни. Кіноповість – великий епічний твір, в якому описуються події з життя головного героя за певний значний проміжок часу, розглядається декілька сюжетних ліній і твір підлаштовується під умови постановки в кіно. 1.Захист Вітчизни. 2.Зрадництво. 3.Прихована правда. 4.Виховання громадян. 5.Шанобливе ставлення до жінки. 6.Догматизм. 7.Бездуховність. 8.Виродження моралі. 9.Виродження гідності. 10.Проблема духовності 11. Проблема дезертирства. 12.Проблема відступу.

Слайд  14

Основоположник українського поетичного кіно

Поетом екрану було визнано Олександра Довженка з часу його незвичної, для багатьох незрозумілої «Звенигори» (1927). Режисер залишив чіткі декларації власної естетичної позиції: «Я належу до табору поетичного», «Кіно – це пластичне, найбільш образне, поетичне бачення», «Мистецтво, в якому немає краси, – погане мистецтво», «Не бійтесь захоплення. Бійтесь лжі і утрировки», «Я мислив образами, тому що я художник».

Слайд  15

Українське поетичне кіно

Самобутнім і неповторним явищем українського кінематографа вва­жається поетичне кіно, яке зародилося в 60-ті рр. минулого століття, коли відбувалися зміни в суспільному та політичному житті країни. Ця доба ознаменувалась іменами митців світової ваги: режисерів С. Параджанова, Ю. Іллєнка, Л. Осики, М. Мащенка; акторів Г. Юри, І. Миколайчука, К. Степанкова, М. Гринька, Б. Ступки.

Українське поетичне кіно – це мистецьке явище, напрям, що його визначили фільми: «Тіні забутих предків» С.Параджанова, «Та, що входить в море», «Камінний хрест», «Захар Беркут» Л.Осики «Криниця для спраглих», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою», «Всупереч усьому» Ю.Іллєнка, «Совість» В.Денисенка, «Комісари», «Іду до тебе» М.Мащенка, «Пропала грамота» Б.Івченка, «Пізнай себе» Р.Сергієнка (вийшли в 1964 – 1973 роках) і «Вавилон ХХ» І.Миколайчука (1979). П’ять із чотирнадцяти було заборонено і вони побачили світ наприкінці 1980-х.

Найвагоміше досягнення поетичного кіно вбачається в тому, що воно зверталося до філософського осмислення основоположних цінностей: патріотизму, моральних та естетичних настанов, які поставали перед загрозою знецінення.

Поетичне кіно як творче явище засвідчило якісний розвиток власної кіномови, побудованої на можливостях мистецтва не словесного, а саме візуального. Проголошуючи національну своєрідність, митці по-своєму прагнули осягнути сенс людського життя.

Слайд  16

Шедеврами українського поетичного кіно стали кінострічки:

С.Параджанова «Тіні забутих предків»

Слайд  17

Л.Осики «Камінний хрест», «Захар Беркут»

Слайд  18

Ю.Іллєнка «Білий птах з Чорною ознакою»

Слайд  19

В.Івченка «Пропала грамота»

Слайд  20

І.Миколайчука «Вавилон ХХ»

Слайд  21

І.Миколайчук – зірка українського кіно

Іван Миколайчук — заслужений артист України. Його творчий доробок  налічує 34 екранні ролі; 2 режисерські роботи, 9 сценаріїв і без­ліч добрих людських справ.

15 червня 1941 року в селі Чортория Вашківського району Черніве­цької області в родині шляхового обхідника у багатодітній сім'ї й наро­дився Іванко. Він завжди був віруючим, бо так виховувався. Його батько читав Біблію, переказував, тлумачив. Непересічний був чоловік. Мати Івана, Катерина Олексіївна, прищеплювала дітям лю­бов до пісні, підтримувала їхній потяг до мистецтва. їхня сім'я була багатодітною: десять братів і сестер. Іван був четвертим у сім'ї, тому мусив заробляти : доглядав маленьку дитину в заможній родині, згадували. як, заколисуючи, інколи сам засинав. Прокидався від штовхана, що то було дивуватися — мав лише 6 років. Підробляв під час канікул і робив паралельно перші кроки з уроків художньої самодіяльності, найкраще проявив себе у драмгуртку.

У 1957 році Іван закінчив Чернівецьке музичне училище за спеціальністю  хормейстер художньої самодіяльності, а з 1957 по 1961 рік навчався у театрі-студії при Чернівецькому українському драматичному театрі імені Ольги Кобилянської, потім працював актором у тому ж закладі.

Там він познайомився з хористкою Марічкою, яка незабаром стала його дружиною.

У 1960 році кінорежисер Віктор Іларіонович Івченко в м. Києві на­бирав групу на кінфак. Іван успішно здав іспити, та його старались на театральний переманити. Тільки Івченко його нікому не віддавав. Віктор Іларіонович і до Сергія Йосиповича Параджанова його привів, коли той почав знімати твір М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Та на головну роль був затверджений Геннадій Юхтін. Здавалось, що Іван не відповідатиме поняттям про героя Коцюбинського. Вирішили зробити проби з поваги до Віктора Івченка. Сергій Параджанов не чекав чогось особливого, тому доручив Юрію Ільєнку провести зйомки, а сам пішов з павільйону. Через кілька хвилин Сергія Йосиповича наздогнав його по­мічник Юрій і промовив: «Щось неймовірне. Щось нелюдське. Щось за межами розуміння і сприйняття. Такого чуда я не бачив». Отак несподіванно для багатьох і дружини Івана Миколайчука — Марічки Миколайчук Івана було затверджено на головну роль. Під час зйомок і Параджанов захворів, а Івана запросив В. Денисенко у фільм «Сон» на роль Тараса Шевченка. А знятись у цій ролі, то була давня мрія І Миколайчука. Отак цей молодий леґінь з Чорториї знімався одразу аж у двох фільмах у головних ролях.

Золотий приз на VII Московському кінофестивалі одержав фільм («Білий птах з чорною ознакою». Основна тема стрічки (сценарій І. Миколайчука)— складна доля буковинського народу. Іван у цьому фільмі блискуче зіграв роль одного з синів Дзвонаря.

Американський космонавт Нейл Армстронг після перегляду цього фільму зізнався, що готовий летіти на Місяць, та лише з Іваном Миколайчуком.

Слайд  22

Леонід Биков

Свою першу роль у кіно Л. Биков зіграв у фільмі режисерів І. Шмарука і В. Івченка «Доля Марини». Йому дісталася епізодична роль звичайного сільського хлопчини Сашка. Картина мала несподіваний успіх. Л. Бикова помітили й запам'ятали не тільки глядачі, а й кінематографісти...

З першої ж появи на екрані Леонід Биков здобув симпатії глядачів. Багатьом акторам вдається захопити глядача, але не кожен може стати улюбленим. Про нього справді можна сказати, що Леонід Биков був народним актором. У створених ним образах завжди органічно перепліталися народна мудрість і гумор, благородство і дивовижна скромність. Його герої завжди були демократичними, вони ніколи не повчали глядача, а відбивали духовні прагнення звичайних людей, їхні радості та печалі. Герої Леоніда Бикова завжди були насичені яскравого гумору, тому їх любили і знали.

Слайд  23

«Людина на війні»

До поетичного кіно Биков поставився з цікавістю і повагою, та воно було не для нього. Він прагнув іншого. Як актор він зніматися припинив, а його режисерські досягнення були досить скромними. Він опинився у ситуації, коли напрямок його творчого шляху визначився не досить чітко. І перша його робота на студії, телефільм «Де ви, лицарі?», нічого в цій ситуації не змінила.

Ситуацію поміняли «Старики». Успіх цього фільму, фестивальні призи і дипломи були фактом втішним і для Бикова, і для студії. Таких успішних фільмів про війну на студії ще не було, її творча палітра збагатилась, приємно було, що саме тут, після повернення в Україну, Биков остаточно відбувся як режисер і зняв свій поки що кращий фільм. І хоч спочатку не всі цей фільм сприйняли, та життя переконало всіх.

Найповніше його талант проявився у розкритті теми «людина на війні». Кінотвори «В бій ідуть лише «старі», «Ати-бати йшли солдати» принесли Л.Бикову шану, визнання та палку любов глядачів.

Слайд 24

Головною особливістю українського ігрового кіномистецтва є прагнення митців до філософського осмислення вищих духовних цінностей, сенсу людського буття, створення власної поетичної кіномови, в основі якої вікові традиції народного мистецтва. Саме ці риси вирізняють українське кіно у великому світі кінематографічного мистецтва.

Слайд 25

Дякую за увагу.

         Домашнє завдання

Підготувати усне повідомлення про улюблений художній фільм українського поетичного кіно.