Українська література

ВІДДІЛ ОСВІТИ ПОЛТАВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Психологізм

 дитячих оповідань

І.Я.Франка

Підготувала: Ночовна К.І.,

учитель української мови

та літератури

Калашниківського НВК

Полтава 2016

Життя мені мало всміхалось, а діти були тим весняним

 сонячним промінням, яке зігрівало моє серце.

І.Я.Франко

Вступ

         Про те, хто такий Іван Франко, нагадувати не варто. Постать українського генія, який володів 14-ма мовами і займався десятком різних видів творчої діяльності, повинна бути прикладом щоденного наслідування для кожного. Творча спадщина Франка вражає, а його працездатності дивуються найбільші трудоголіки сучасності.

         Іван Франко прожив неповних 60 років земного життя, з них понад 40 років віддав активній творчій діяльності. У практичному підсумку ці 40 років – це 6000 творів. Це означає, що кожних два дні з-під пера письменника виходив новий твір, який міг бути віршем чи новелою, або й повістю, романом чи монографією. За час активної творчої діяльності Франка в нього вийшло 220 окремих видань, це означає, що кожного року Франко видавав 5-6 книжок. Серед сучасних письменників таких титанів немає, а колосальна працездатність Франка просто вражає. 

         2016 рік ознаменований двома подіями: 160 років від дня народження та 100 років від дня смерті величного українського письменника, поета, публіциста, перекладача, вченого, громадського і політичного діяча.

Презентація виступу

         Слайд 1.

До вашої уваги подаються основні положення теми «Психологізм дитячих оповідань І.Я.Франка».

Слайд 2.

 «…Я – син народа, що вгору йде, хоч був запертий в льох», - говорив Великий Каменяр. Яким страшним та темним був цей льох ми можемо відчути, прочитавши оповідання І.Франка про дітей.

2016 рік Указом Президента України проголошено ювілейним роком І.Франка.

Слайд 3.

Він вийшов з народу і своєму народові присвятив свою діяльність. З теплим сердечним почуттям, з батьківською лю­бов'ю писав Іван Франко про дітей. За словами Михай­ла Коцюбинського, він "наче спочиває на дітях од моря сліз і горя, співцем якого він зробився". Сучасники І. Франка розповідають, як тепло ставився письменник до малечі. Це була любов, зіткана з найніжніших людсь­ких почуттів. (На фото І.Я.Франко з дружиною Ольгою Федорівною, дочкою Ганною, синами Андрієм, Тарасом та Петром).

Слайд 4.

Твори І.Франка для дітей увійшли до золотого фонду української літератури. Значну цінність для розвитку сучасної дитячої літератури має досвід письменника:

ü його розуміння завдань дитячої літератури,

ü розробка проблем її теорії і критики,

ü практика роботи над літературною казкою.

Активно працюючи в галузі дитячої літератури, І. Франко розробляв такі її жанри:

ü  пісня, байка, казка, призначені для молодшого читача,

ü оповідання, повісті, поеми, адресовані дітям середнього та старшого віку.

ü на особливу увагу заслуговують оповідання письменника про дітей.

Слайд 5.

Отже, можна розділити  дитячі твори І.Франка на дві групи :

ü твори для дітей,

ü твори про дітей.

Твори про дітей відзначаються вмінням автора майстерно проникнути в дитячу психологію, заглянути в глибини дитячої душі, в її найпотаємніші куточки, що й дало можливість І. Франку створити неперевершені образи дітей сільської бідноти, які викликають глибоку симпатію своєю душевною чистотою, кмітливістю, дитячою завзятістю, винахідливістю, щирістю. Проте через соціальні умови вони не могли розвинути свої природні здібності, свій інтелект, часто ставали жертвами черствості і байдужості дорослих.

В оповіданнях про дітей І. Франко у творенні дитячих образів урахував і збагатив досвід своїх попередників та сучасників, які вміли одночасно дивитися на світ очима дитини й підлітка і разом з тим збоку спостерігати цей свій спосіб бачення, аналізувати свої враження й вивчати кожний найдрібніший рух почуття, кожний порив незрілої волі й фантазії.

Оповідання І. Франка про дітей відзначаються внутрішньою єдністю і

становлять єдиний тематичний цикл. У центрі багатьох творів  – образи дітей, які прагнуть знань.

Слайд 6.

Дитячі оповідання І.Франка – зразок психологічної прози. З неперевершеною майстерністю зобразив письменник дітей у творах «У кузні», «Малий Мирон», «Оловець», «Під оборогом», "Schonschreiben" (носять автобіографічний характер), «Грицева шкільна наука», «Отець-гуморист», «Гірчичне зерно», «Мій злочин», «Мавка».

Слайд 7.

Зупинимося на визначенні «психологізм».

Слайд 8.

Так, в оповіданні “Малий Мирон” створено образ п’ятилітнього хлопчика – розумного, допитливого, по-дитячому наївного й безпосереднього. Найтонші порухи його душі автор передає такими засобами, як портретна деталь, показ поведінки дитини, оціночне судження (“Бідний малий Мирон!..”), розгорнуті описи думок хлопчика, міркувань, запитань, які здаються оточуючим дивними, власні спостереження і висновки, які робить Мирон. Хлопчик не знаходить розуміння і підтримки у дорослих, які мають обмежений світогляд і шлють на його адресу лише глузування, образливі слова: “Якесь не таке, як люди”, “дурний хлопець” і подібне. Це призводить до того, що дитина глибоко страждає, вона боїться сказати щось таке, що викличе сміх серед оточуючих:“Треба наперед розмислити, а то всі будуть сміятися, ще й мама насварять.Що би тут сказати?” Зобразивши процесс мислення Мирона і його чергову невдалу спробу висловити щось таке, що всім сподобається, І.Франко підводить читача до висновку: “Бідний Мирон, хоть і як мучився, не міг нічого ліпшого придумати, може, для того, що його насилу заставляли думати “так як люди”.

Таким чином, через призму дитячої психології письменник відтворює світобачення, побут, мораль, етику, які притаманні дорослим.

Слайд 9.

В оповіданні “Грицева шкільна наука”, написаному в гумористичному плані, змальовуючи перший у житті Гриців урок, автор дає досить об’єктивну характеристику поведінки малих дітей, яких учитель не зумів зацікавити уроком. Гриць “навіть не зважав на професора, а дуже смішними видались йому хлопці, що сиділи довкола нього. Один довбав пальцем у носі, другий іззаду раз у раз старався уткнути невеличке стебельце Грицеві у вухо, третій працював довгий час дуже пильно, микаючи зі свого старого кафтана латки, нитки та остроки; вже їх перед ним на спідній дошці лежала ціла купа, а він усе ще микав і скуб зо всеї сили”.

Отже, діти захоплено граються, і, спостерігаючи за ними, Гриць забуває про все на світі. Коли в якусь мить і навчання починає йому нагадувати не знану до тих пір гру, він включається в хор учнівських голосів, що невтомно,  по сто разів повторюють невимовно прекрасне, таємниче для Гриця “а бабагаламага”. Таким чином, дитина прагне яскравих вражень, яких, на жаль, школа не дає.

 Отже, бачимо майстерність І. Франка щодо психологічного аналізу поведінки і характеру героя. Переживання Гриця за свої невдачі у навчанні передано в рядках: “Проклятий буквар, що його він за час цілорічної натуги над науковими питаннями пошарпав і пофалатав трохи не на січку, прокляте “а баба галамага” і прокляті професорські причинки та заохоти до науки так надоїли йому, що він аж вихуд та поблід і ходив увесь час, мов сновида” .

        

Слайд 10.

Із глибоким знанням дитячої психології створена ціла галерея образів дітей сільської бідноти і в таких оповіданнях, як “Оловець”, “Отець-гуморист”. У них майстерно змальовано ставлення до учнів учителів-самодурів, які затуманювали дітям голови своєю схоластичною наукою, безкарно над ними знущалися. Звірячими методами проводить свою науку отець Телесницький з оповідання “Отець-гуморист”. Жорстоким побиттям учнів він “… довів клас до того, що діти справді туманіли зо страху і поступи в науці були чимраз гірші… Ми жили весь час, мов у тумані”.

Вражаючим у творах І. Франка є розуміння письменником найскладніших психічних процесів, які відбуваються в дитячій душі. Як глибоко переживає герой оповідання “Оловець”, коли мимоволі стає причиною страждань свого товариша! Ось він тішиться олівцем, знайденим по дорозі до школи. Письменник передає стан дитини, що стала власником такої розкішної речі, через детальний опос олівця, через роздуми, деколи напівфантастичні, звідки міг він узятись. Та радісне збудження хлопчика проходить, коли він дізнається, що олівець загубив його товариш, якого вчитель за це побив майже до непритомності. У душі героя борються протилежні почуття, докори сумління не дають йому спокою, коли він роздумує, яке рішення прийняти. Письменник тонко зображає муки дитини, яка і в думці не мала, щоб по-злодійськи скористатися знахідкою, але, боячись учителя, не призналась відразу про неї – все одно обох побили б!

Біль товариша стає для оповідача власним болем: “Я так живо уявляв собі його біль, - ні, я терпів не менш його, - а тут іще той проклятий внутрішній голос раз у раз шептав мені, що він через мене терпів, що оловець його!” Підсилює психологізм твору і така художня деталь: спочатку знайдений олівець був для дитини дорогоцінним скарбом, коли душу заполонила радість, тепер же він “ваготів, мов камінь, у моїй торбі, пік мою руку здалека…”

Тонкий знавець душевних порухів дитини, І. Франко показує, що полегшало Мирону після того, коли він зізнався у всьому своїм родичам, тобто скинув з себе той тягар, що не давав спокою. Це свідчить про чесність, порядність простого люду, про загальнолюдську мораль, яка здавна булла властива нашому народу, яка виховувалася і прищеплювалася дитині в селянській родині змалку.

Слайд 11.

Серед багатьох засобів психологізму, до яких звертався І. Франко у своїй прозі, у тому числі і в оповіданнях про дітей, заслуговує на окрему увагу поняття “художній простір”. Людина повсякчас перебуває в певному локалізованому просторі, котрий впливає на неї. Якщо середовище відповідає психологічній природі особистості, то між ними встановлюються більш-менш гармонійні звя’зки, в іншому випадку відбувається взаємна протидія внутрішнього й зовнішнього світів – людини та оточення.

Художній простір творить той особливий психологічний діапазон, в якому існує персонаж. Отже, зовнішній простір переходить у внутрішній, стає еквівалентом психологічного бутя людини.

Тому, аналізуючи оповідання І. Франка про дітей, важливо простежити, який простір оточує дитину, як він впливає на розвиток характеру, на поведінку героя.

Багатством внутрішнього світу відзначається хлопчик Мирон з оповідання “Під оборогом”. З невимовною радістю він переноситься з чужого для нього середовища міста, звідки він прибув на канікули, у те середовище, яке є для нього рідним і близьким, яке дасть йому можливість спілкуватися з природою, розвивати свою фантазію. “Всі ті неясні почуття, з яких у людській душі зароджується релігія, …творять ту дивну природу, той чар, яким ліс оповиває його душу” .

Слайд 12.

Глибокий психологічний аналіз, з допомогою якого І. Франко проникає у внутрішній світ дитини, спостерігаємо в оповіданні “Мій злочин”, яке побудовано на матеріалі переживань та роздумів героя, які викликав спогад з дитинства: герой безцільно, задля дитячої цікавості знівечив життя маленької пташини. Письменник з великою майстерністю показує боротьбу двох протилежних начал, які живуть у кожній людині. Через внутрішній монолог автор передає думки свого персонажа, які ніби ведуть боротьбу між собою і сперечаються з приводу визначення долі пташини.

Психологізм оповіді підсилюють кількаразові повтори таких суперечок внутрішніх голосів. Що ж переможе, яке одне з начал? У даному випадку   Іван Франко показує перемогу дитячої впертості.

Слайд 13.

Яскраві засоби психологізму присутні і в автобіографічному оповіданні “У кузні”, в якому дійсність письменник змальовує крізь призму душі й серця малого хлопчини. Символічного значення набуває у творі персоніфікований образ вогню: “На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний огонь… Се огонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі” . Можливо, саме цей вогник з батькової кузні і надихав І. Франка на створення високохудожніх образів з того середовища, з якого вийшов сам письменник.

Слайд 14.

Отже, твори І. Франка засвідчують велику увагу його до дітей сільської бідноти, їхнього становища, багатого внутрішнього світу. Важливим є те, що це було не просто відображення життя дітей, його художній літопис, а й крик душі, протест проти тих соціальних умов, які не давали змоги маленькій людині розвинути свої природні задатки. І саме на цьому акцентує увагу письменник у своїх дитячих оповіданнях.

Іван Франко для зображення своїх героїв використав такі засоби психологізму:

-         внутрішній монолог,

-         художня деталь,

-         портретна деталь,

-         оціночне судження,

-         психологічний аналіз,

-         зображення стану душі,

-         зовнішній та внутрішній художній простір,

-         персоніфікація образів.

Слайд 15.

Іван Франко і сучасні діти

Першу сходинку у премії «Найкраща книга ХХІІІ Форуму видавців 2016» – посіла  кольорова енциклопедію «Франко від А до Я» авторства Наталії і Богдана Тихолозів. Книга вийшла у Видавництві Старого Лева; велике значення у ній відіграють не лише чудові, дотепні тексти подружжя Тихолозів про Франка, але й художнє оформлення Творчої майстерні «Аґрафка». Енциклопедію створено у форматі абетки, щоб доступно, цікаво та нестандартно познайомити читача з постаттю Івана Франка, розкрити якісь нові, невідомі досі деталі з життя генія. Хоча видання розраховане насамперед на маленького читача, проте не викликає сумнівів – дорослі також відкриють для себе чимало нового. Книга зроблена настільки гарно, якісно та «свіжо», що, мабуть, не один книголюб захоче, аби вона прикрасила його книжкову колекцію.

Слайд 16.

Осягаємо Франка

Цього року учень нашого закладу Назаренко Іван брав участь у Всеукраїнському конкурсі есе до 160-річного ювілею Івана Франка.

 Слайд 17.

Використана література

1.     Василюк В.І. Психологізм дитячих оповідань І.Я. Франка /ВалентинаВасилюк // Літературознавчі студії. Випуск 2. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2002. – С. 58-61.

2.     Жук Н. Проза І. Франка. – К., 1977. – С. 34-42.

3.     Кіліченко Л.М. Франкова криниця. – К., 1991. – С. 128-138.

4.     Ковальчук А. Художній простір як засіб психологізму // Слово і час.– 2001. - № 7. – С. 73-77.

5.     Кодак М. Психологізм соціальної прози. – К., 1968. – С. 117.

6.     Коцюбинський М. Твори: У 7 т. – Т. 4. – К., 1975.

7.     Франко І. Твори: 20 т. – К., 1950.

Слайд 18.

Дякую за  увагу.

Щорічний Всеукраїнський квест-марафон «Чи знаємо ми 

Тараса Шевченка?»

У березні-травні 2018 року Всеукраїнським благодійним культурно-науковим фондом імені Т.Г.Шевченка проводитиметься щорічний Всеукраїнський квест-марафон «Чи знаємо ми Тараса Шевченка?». Мета заходу – долучення до творчості українського генія.
Детальну інформацію про умови участі можна отримати на офіційному сайті квест-марафону: https://shevchenko-foundation-kvest-2018.webnode.com.ua/
Лист Інституту модернізації змісту освіти МОН України від 2 березня 2018 року №22.1/10-499 «Про щорічний Всеукраїнський квест-марафон «Чи знаємо ми Тараса Шевченка?»